ЧАЕС

Меню
  • ЧАЕС-2000
  • Перша в УкраЇні АЕС
  • Аварія 26 квітня 1986
  • Знову в роботі
  • Об'єкт
  • Зняття с експлуатаціЇ
  •  Спорудження об'єктів
  • Місто Славутич
  • Гостьова книга
  • Зворотній зв'язок


Поиск


Статистика




29.03.2024, 09:58
Проектування і спорудження  об'єкта
 
      Об'єктом  "Укриття"  називають  сукупність споруд, що закривають джерела радіоактивності, в тому числі реакторний блок, деаераторну етажерку, машинний зал, відділені  від 3-го енергоблока стіною осі 41, а від навколишнього середо-вища - зведеними  після аварії конструкціями,  із забезпеченням системами діаг-ностики,  пилопоглинання, ядерної безпеки тощо.
 
    у середині  травня  1986 р. Урядова  комісія ухвалила рішення про довготри-валу консервацію зруйнованого енергоблока з метою запобігти виходу радіонуклі-дів у довкілля і знизити рівень випромінювання на проммайданчику АЕС. Генеральний проектувальник об'єкта "Укриття" — ВНДІПІЕТ(м. Санкт-Петербург).  Окремі конструкції були запроектовані іншими організаціями. Особливі умови зведення об'єкта викликали  необхідність розробки декількох  варіантів проектних рішень і неодноразового їх корегування  в процесі  будівництва. Ряд принципово важливих рішень  приймався безпосередньо  на об'єкті і оформлявся у вигляді технічних рішень. Було розроблено  і  розглянуто 18 конструктивних рішень, які зводилися до спорудження над зруйнованим блоком двох типів перекриття: арочного, прольотом 230 м, або склепінчастого, прольотом до 120 м, і перекрит-тя з конструктивних елементів,  прольотом 50 м, з використанням стіни, яка збереглася, та перекриття будівлі як опори.
     Небезпечне  джерело радіоактивного забруднення потрібно було ізолювати якнайшвидше.
 
   Опрацювання і техніко-економічні розрахунки показали, що для виконання  пер-шого варіанту потрібно 1,5—2 роки,  тоді як виконання другого триватиме декіль-ка місяців. Останній і був прийнятий  для реалізації. Проектування  "Укриття" вда-лося  здійснити   протягом   травня—серпня 1986 р. Проектна документація в міру готовності передавалася  будівельникам  і при  необхідності уточнювалася або доповнювалася бригадою авторського наг.тяду. У кінці травня 1986 р.  для проведення робіт було сформоване будівельне управління № 605, що  складало-ся з декількох будівельних і монтажних підрозділів,  бетонних заводів, управлінь  механізації,  автотранспорту, енергопостачання тощо. Роботи велися цілодобо-во,  вахтами, чисельність яких досягала 10000 чоловік.
    З  урахуванням особливо небезпечної  радіаційної обстановки був розроблений спеціальний комплекс захисних заходів. Насамперед створили перегородки,  що  відділили  пошкоджений  4-й енергоблок від 3-го, а також захисні стіни по перимет-ру 4-го  енергоблока   із   залізобетону завтовшки 6 м з північного і 8 м з півден-ного і західного боків. Північна стіна була виконана з бетону у вигляді уступів (каскадів) заввишки до 12 м. Кожний подальший уступ будувався з якнайбільшим наближенням до зруйнованого блока. Всередину уступів укладалися зношені і пошкоджені металоконструкції.
    Західна стіна,  шо збереглася  зовні, була закрита стіною з контрфорсами. Для створення перекриття над центральним залом зруйнованого реактора і деаераторною етажеркою були  необхідні опори для установки нових несучих конструкцій. За результатами досліджень будівельних елементів блока В, що збереглися після вибуху реактора, у ролі опор вирішено використати: монолітну стіну (з західного боку), збудовану каскадну стіну (з північного боку), дві  вцілілі вентиляційні шахти (зі східного боку), металеву балку  прольотом 70 м, заввишки біля 6 м,  завширшки 2,4 м (з південного боку,  де знаходиться деаераторна етажерка).
    Споруджене верхнє покриття над зруйнованим реактором являє собою таку конструкцію: упоперек металевих балок, що йдуть вздовж централь-ного залу, укладено 27 металевих труб діаметром 1220 мм, завдовжки 34,5 м,  над якими влаштована  покрівля  з  профільованого  настилу. У 1986 р. змонто-ваний первин-ний варіант покриття над машзалом з опорою несучих ферм на колони деаератор-ної етажерки по ряду Б і сталеві грат-часті колони, встановлені з зовнішнього боку машинного залу. У зв'язку з ненадійністю цього покриття, що  зумовлено значним навантаженням на пошкоджені колони (мають  горизонтальні зміщення до 1,1 м), воно було демонтоване.
    У 1989 р. зведено нову конструкцію покриття за проектом 09-247-КМ.  Особли-вість нового покриття полягає в тому,  що воно  не навантажує каркас (оскільки спирається на спеціально зведені поперечні  стіни  в  машзалі)  і водночас вико-нує функцію горизонтального упору, що запобігає зміщенню каркаса. Попере-чні стіни перегороджують машзал  по  осях 41 і 49. Металевий  каркас стін складаєть-ся з колон і щитів. Щити прикріплені до колон з двох боків монтажним  зварюван-ням, а один  до одного —  за допомогою тяжів з кроком З м і монтажного зварю-вання. Після монтажу щитів внутрішній простір між ними заповнювався бетоном. Покриття складається з п'яти просторових блоків, кожний з яких утворюють дві стропильні ферми, щити покрівлі і система вертикальних і горизонтальних зв'язків.

[Обговорити на форуміДогори]