Об'єктом "Укриття" називають сукупність споруд, що закривають джерела радіоактивності, в тому числі реакторний блок, деаераторну етажерку, машинний зал, відділені від 3-го енергоблока стіною осі 41, а від навколишнього середо-вища - зведеними після аварії конструкціями, із забезпеченням системами діаг-ностики, пилопоглинання, ядерної безпеки тощо.
у середині травня 1986 р. Урядова комісія ухвалила рішення про довготри-валу консервацію зруйнованого енергоблока з метою запобігти виходу радіонуклі-дів у довкілля і знизити рівень випромінювання на проммайданчику АЕС. Генеральний проектувальник об'єкта "Укриття" — ВНДІПІЕТ(м. Санкт-Петербург). Окремі конструкції були запроектовані іншими організаціями. Особливі умови зведення об'єкта викликали необхідність розробки декількох варіантів проектних рішень і неодноразового їх корегування в процесі будівництва. Ряд принципово важливих рішень приймався безпосередньо на об'єкті і оформлявся у вигляді технічних рішень. Було розроблено і розглянуто 18 конструктивних рішень, які зводилися до спорудження над зруйнованим блоком двох типів перекриття: арочного, прольотом 230 м, або склепінчастого, прольотом до 120 м, і перекрит-тя з конструктивних елементів, прольотом 50 м, з використанням стіни, яка збереглася, та перекриття будівлі як опори. Небезпечне джерело радіоактивного забруднення потрібно було ізолювати якнайшвидше.
Опрацювання і техніко-економічні розрахунки показали, що для виконання пер-шого варіанту потрібно 1,5—2 роки, тоді як виконання другого триватиме декіль-ка місяців. Останній і був прийнятий для реалізації. Проектування "Укриття" вда-лося здійснити протягом травня—серпня 1986 р. Проектна документація в міру готовності передавалася будівельникам і при необхідності уточнювалася або доповнювалася бригадою авторського наг.тяду. У кінці травня 1986 р. для проведення робіт було сформоване будівельне управління № 605, що складало-ся з декількох будівельних і монтажних підрозділів, бетонних заводів, управлінь механізації, автотранспорту, енергопостачання тощо. Роботи велися цілодобо-во, вахтами, чисельність яких досягала 10000 чоловік.
З урахуванням особливо небезпечної радіаційної обстановки був розроблений спеціальний комплекс захисних заходів. Насамперед створили перегородки, що відділили пошкоджений 4-й енергоблок від 3-го, а також захисні стіни по перимет-ру 4-го енергоблока із залізобетону завтовшки 6 м з північного і 8 м з півден-ного і західного боків. Північна стіна була виконана з бетону у вигляді уступів (каскадів) заввишки до 12 м. Кожний подальший уступ будувався з якнайбільшим наближенням до зруйнованого блока. Всередину уступів укладалися зношені і пошкоджені металоконструкції. Західна стіна, шо збереглася зовні, була закрита стіною з контрфорсами. Для створення перекриття над центральним залом зруйнованого реактора і деаераторною етажеркою були необхідні опори для установки нових несучих конструкцій. За результатами досліджень будівельних елементів блока В, що збереглися після вибуху реактора, у ролі опор вирішено використати: монолітну стіну (з західного боку), збудовану каскадну стіну (з північного боку), дві вцілілі вентиляційні шахти (зі східного боку), металеву балку прольотом 70 м, заввишки біля 6 м, завширшки 2,4 м (з південного боку, де знаходиться деаераторна етажерка).
Споруджене верхнє покриття над зруйнованим реактором являє собою таку конструкцію: упоперек металевих балок, що йдуть вздовж централь-ного залу, укладено 27 металевих труб діаметром 1220 мм, завдовжки 34,5 м, над якими влаштована покрівля з профільованого настилу. У 1986 р. змонто-ваний первин-ний варіант покриття над машзалом з опорою несучих ферм на колони деаератор-ної етажерки по ряду Б і сталеві грат-часті колони, встановлені з зовнішнього боку машинного залу. У зв'язку з ненадійністю цього покриття, що зумовлено значним навантаженням на пошкоджені колони (мають горизонтальні зміщення до 1,1 м), воно було демонтоване. У 1989 р. зведено нову конструкцію покриття за проектом 09-247-КМ. Особли-вість нового покриття полягає в тому, що воно не навантажує каркас (оскільки спирається на спеціально зведені поперечні стіни в машзалі) і водночас вико-нує функцію горизонтального упору, що запобігає зміщенню каркаса. Попере-чні стіни перегороджують машзал по осях 41 і 49. Металевий каркас стін складаєть-ся з колон і щитів. Щити прикріплені до колон з двох боків монтажним зварюван-ням, а один до одного — за допомогою тяжів з кроком З м і монтажного зварю-вання. Після монтажу щитів внутрішній простір між ними заповнювався бетоном. Покриття складається з п'яти просторових блоків, кожний з яких утворюють дві стропильні ферми, щити покрівлі і система вертикальних і горизонтальних зв'язків.