Аварія на енергоблоці №  4 Чорнобильської АЕС трапилася 26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. 40 с. (за московським часом) у ході проведення проектних випробувань однієї з систем гарантування безпеки. Ця система безпеки передбачала використання механічної енергії обертання турбогенераторів (так званого вибігу), що зупиняються, для виробітку електроенергії в умовах двох аварійних ситуацій. Одна  з ситуацій — повна втрата електропостачання АЕС, в тому числі головних циркуляційних  насосів (ГЦН) і насосів системи   аварійного   охолодження  реактора (САОР). Інша ситуація — максимальна проектна аварія (МПА), яка  у  проекті розглядається як розрив трубопроводу великого діаметра циркуляційного  контуру  реактора. Проектом передбачалося, що при відключенні зовнішнього електроживлення електроенергія, яка виробляється турбогенерато-рами (ТГ) за рахунок вибігу, подається для запуску насосів, шо входять до САОР. І це забезпечило б гарантоване охолодження реактора. Пропозиція  щодо використання  вибігу ТГ виходила в 1976  році від НДІКІЕТ — головногоконструк-тора реактора РБМК. Ця концепція була визнана  і включена  в  проекти  будів-ництва АЕС з реакторами такого типу.
     Однак енергоблок № 4 ЧАЕС,  як  і  інші енергоблоки типу РБМК, прийняли в експлуатацію без випробувань цього режиму, хоч вони мали б бути складовою частиною передексплуатаційних випробувань основних проектних режимів енергоблока. Такі випробування  вперше в СРСР були проведені на енергоблоці  № З Чорнобильської АЕС у  1982 р.  Вони показали, що вимоги за характеристи-ками електричного струму, який  виробляється  за  рахунок  вибігу ТГ,протягом заданого часу не дотримувалися і необхідно  доопрацювати систему регулювання збудження ТГ. Додаткові випробування з модернізованою системою проводилися у 1984 р. і 1985 р. Програмами випробувань 1982—1984 рр. передбачалося підключення до "вибіжних" ТГ по одному ГЦН кожної з двох петель циркуляції реактора, а програмами 1985 р. і  квітня 1986 р.— по два ГЦН. При цьому моделювання аварійної ситуації передбачалося  при відключеній  ручними засувками САОР. Випробування на 4-му енергоблоці  було намічено  провести  вдень 25  квітня 1986 р. за теплової потужності реактора 700 МВт, після  чого реактор  планувалося  зупинити для проведення планових ремонтних робіт.
    Потрібно зазначити, що  програма випробувань відповідала вимогам, які діяли на той час. Таким чином, випробування повинні були проводитися в режимі зниженої потужності, для  якого характерні підвищена, відносно  номінальної, витрата теплоносія через реактор, незначний недогрів теплоносіїв до температу-ри кипіння на вході в активну зону і мінімальна паромісткість. Ці фактори прямим чином вплинули на масштаб аварії.