|
26 квітня — 9 травня 1986 року
Протягом декількох годин після зруйнування 4-го енергоблока пожежникам і персоналу ЧАЕС вдалося ліквідувати пожежу, що попередило поширення вогню на інші енергоблоки. Відразу після аварії зупинили 3-й енергоблок, який разом з 4-м становив другу чергу ЧАЕС, а потім — 1-й і 2-й енергоблоки.
За розпорядженням Ради Міністрів СРСР була створена Урядова комісія з розслідування причин аварії. Основні її завдання — визначення масштабів аварії, розробка і реалізація заходів з її локалізації і ліквідації наслідків, охорони здоров'я і надання допомоги населенню, а також детальне вивчення причин аварії і вжиття на основі проведеного аналізу оперативних і довготермінових заходів для уникнення подібних аварій у майбутньому. Робота Урядової комісії проходила в екстремальних умовах, викликаних як складністю проблем, що виникли, так і відсутністю досвіду дій у подібних ситуаціях.
На початковому етапі управління запроектною аварією (з 26.04.86 р. до 6.05.86 р.) найважливішими завданнями були: припинення самопідтримуваної ланцюгової реакції (СЛР), забезпечення охолодження опроміненого палива, зниження викидів радіоактивних продуктів у довкілля, запобігання подальшому розвитку аварії. Надалі були зроблені спроби знизити температуру в шахті реактора за допомогою технологічних систем, що збереглися на АЕС, подачею води в простір активної зони. З метою створення бар'єрів на шляху викидів із зруйнованого енергоблока його вирішили ізолювати від навколишнього середовища. Скинуті з вертольотів матеріали покрили центральний зал шаром товщиною від 1 м біля
північної стіни до 15 м біля південної стіни. Вертолітними підрозділами армійської авіації з 27 квітня до 10 травня 1986 р. було скинуто на зруйнований блок близько
5000 тонн різних матеріалів, в тому числі 40 тонн з'єднань бору (ефективного поглинача нейтронів), 600 тонн доломіту і 1800 тонн глини і піску. Майже 2400 тонн свинцю повинні були прийняти на себе тепло, що виділялось, перешкоджаючи тим самим переміщенню розплавленого палива під фундамент реактора.
Одночасно з цим проводилися заходи щодо видалення води з басейна-барботера і охолоджування активної зони подачею в неї рідкого азоту. Вода з басейна-барботера була видалена 6 травня 1986 р. На той час експерти зробили висновок про неможливість самопідтримуваної ланцюгової реакції в зруйно- ваному реакторі, а викид радіоактивних речовин в атмосферу зменшився в декілька тисяч разів.
Одним з перших питань, що постали перед Урядовою комісією, було визначення долі населення м. Прип'яті, розташованого на відстані 4 км від Чорнобильської АЕС. До полудня 26 квітня в місті встановили постійний контроль за радіаційною обстановкою. До вечора 26 квітня рівень радіації зріс і досяг в окремих місцях сотень мілірентген на годину. В зв'язку з цим Урядова комісія прийняла рішення про підготовку до евакуації жителів Прип'яті. У ніч з 26 на 27 квітня з Києва та інших сусідніх міст прибули 1200 автобусів, З спеціальні залізничні поїзди. Були визначені райони і населені пункти для розміщення евакуйованих, порядок їх
прийому і розселення, сформовані спеціальні фупи для розв'язання нагальних питань. Евакуація почалася о 14 годині 27 квітня 1986 р. і була проведена приблизно за З години. Цього дня з міста вивезено близько 45000 чоловік. У перші дні після аварії також евакуйовано населення з ближньої (10-кілометрової) зони ЧАЕС. 2 травня ухвалено рішення про евакуацію населення з 30-кілометрової зони Чорнобильської АЕС і ряду населених пунктів за і"і межами. Надалі, до кінця 1986 р., з 188 населених пунктів (включаючи м. Прип'ять) було відселено 116000 чоловік.
7 травня 1986 р. ухвалено постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР з питань трудового і побутового облаштування населення, евакуйованого з небезпечних зон. У ній визначені конкретні заходи з розселення сімей працівників Чорнобильської АЕС у Києві та інших населених пунктах, будівництва житлових будинків і господарських споруд для переселенців з сільської місцевості, праце-
влаштування і умов оплати праці евакуйованих людей. Зокрема, у Києві на вказані цілі було передбачено виділити 7500 квартир, у Чернігові — 500.
Травень - червень 1986 року
На цій стадії управління ліквідацією аварії за рішенням Урядової комісії розпочато роботи з утримання передбачуваних розплавів активної зони на нижній захисній плиті реактора, а також із створення додаткового горизонту (спеціального теплообмінника), який охолоджувався під фундаментною плитою реактора, для того, щоб радіоактивні продукти і розплавлене паливо не потрапили в грунт і фунтові води. Спорудження плити розпочалося З червня і закінчилося 28 червня 1986 р. Однак розвиток процесу аварії не привів до очікуваного проплавлення фундаментної плити і цей спеціальний теплообмінник не був включений у роботу.
Для більш детальної оцінки стану аварійного реактора і забезпечення доступу були розчищені проходи до нього, прибрані викинуті вибухом уламки паливних зборок, шматки фафітової кладки й елементи конструкцій. Одночасно розпочато спорудження екрануючої захисної стіни між 3-м і 4-м енергоблоками. |
Меню
