Чорнобильска АЕС. На зламі тисячоліть. Рік-2000.

Деякі висновки

Унаслідок вибуху 4-й енергоблок як конструктивна система був значною мірою зруйнований. Повністю зруйнована конструкція власне реактора, обва-лена і розкидана покрівля центрального реакторного залу (ЦЗ) і приміщень барабан-сепараторів, а також північної групи головних циркуляційних насосів. Повністю зруйновані верхні поверхи деаераторної етажерки.

   У квітні 1990 року, розглядаючи стан справ з ліквідації наслідків Чорнобиль-ської аварії. Верховна Рада СРСР зазначила, що "аварія на Чорнобильській АЕС за сукупністю наслідків є найбільшою катастрофою сучасності, загальнонародною бідою, що торкнулася долі мільйонів людей, які проживають на величезних територіях. Екологічний вплив Чорнобильської катастрофи поставив країну перед необхідністю вирішення нових, виключно складних, масштабних проблем, які стосуються практично всіх сфер суспільного життя, багатьох аспектів науки і виробництва, культури, моралі і моральності".
    На жаль, багатьох з тих, хто на Чорнобильській АЕС першим прийняв на себе удар радіації, запобіг подальшому розвитку аварії, врятувати не вдалося. Економічний збиток, пов'язаний з проведенням післяаварійних заходів, компенсацією населенню збитків і виходом з ладу основних фондів, до кінця 1989 р. склав більше 10 млрд. карбованців.
    Чорнобильська катастрофа, по суті,— великомасштабна радіаційна аварія, внаслідок якої з пошкодженого реактора в атмосферу було викинуто значну кількість продуктів ядерного поділу і наведеної активності.

Місто Прип'ять

    Сумарна активність аварійних викидів оцінюється в 50*10(7) Ки, або 3—4 проценти загальної активності продуктів ядерного поділу в реакторі. У результаті склалася радіаційна обстановка, своєрідність якої була зумовлена тривалістю (10 діб), дисперсним (газово-аерозольним) складом і висотою (від сотні метрів до 1,5 км і бідьше) радіоактивного викиду — з одного боку, і складною метео-рологічною обстановкою — з іншого боку.
    Протягом двох місяців після аварії одним з основних джерел радіаційної небезпеки для населення були радіоактивні ізотопи йоду, шо випали на місце-вість при аварійному викиді. Надалі основну радіаційну небезпеку становили довгоіснуючі радіонукліди (цезій, стронцій і плутоній), які випали з дощами під час активної фази аварії, і так звані радіоактивні плями, що утворилися на місцевос-ті. Цей чинник радіаційної небезпеки досі не усунений. Забруднена повітряна ма-са розповсюджувалася на великі відстані.
    Головним чином постраждали Київська, Житомир-ська, Гомельська, Могильовська і Брянська області.
    Радіоактивного забруднення зазнала велика частина сідьськогосподарських угідь всередині ЗО-кілометрової зони і приблизно 2 млн. га — за її межами (станом на серпень 1986 р.).
    Так звана 30-кідометрова зона була утворена в 1986 р. за "циркульним" принципом. У 1987 р., після завершення формування карти радіоактивного забруднення, контури зони були уточнені і її площа за даними Держкомгідромету СРСР становила 1856 км.кв. На цій території щільність забруднення грунтів, що перевищує допустимі рівні: 15 Ки/км. кв. за цезієм-137; З Ки/км.кв — за стронцієм-90; 0,1 Ки/км.кв — за плутонієм.
   УЗО-кідометрову зону потрапили:
    — 76800 га лісів (41 процент всіх площ забруднень у межах зони),
    — 48400 га сільгоспугідь (27%),
    — 52400 га водоймищ, боліт тощо (28%),
    — 8000 га територи населених пунктів (4%).

[Обговорити на форумі • Догори]