Унаслідок вибухів і подальшого розвитку аварії реакторниіі простір виявився практично порожнім. ПВМ у вигляді фрагментів  активної зони (АЗ), паливних зборок, тепловидільних елементів (ТВЕЛів)  знаходяться на  підлозі центрального залу (ЦЗ),  на перекриттях  барабан-сепараторів (2±1 тонна), в піонерній стінці машинного залу (1,9 тонни), примішенні 504/2 (понад 5 тонн), південно-західному квадраті приміщення 305/2 (понад 0,5 тонни).  Безпосередньо після аварії велика кількість фрагментів АЗ і їх скупчень спостерігалася навколо зруйнованого енергоблока. ТВЗ, ТВЕЛи і  їхні частини було викинуто вибухом на майданчики вентиляційної труби, на дах деаераторної етажерки, машинного залу, дахи споруд 3-го енергоблока, однак велика частина міститься, мабуть, у ЦЗ. У процесі ліквідації наслідків аварії частина фрагментів з майданчика переміщена до розвалу і  похована в каскадній стіні, частина зібрана в контейнери або похована під шаром бетону проммайданчика.  Іншу частину фрагментів АЗ, шо знайшли на дахах будівель і майданчиках труби, скинули в розвал і згодом  виявили всередині "Укриття", головним чином в ЦЗ. Нарешті,  невелика кількість  палива залишилася на майданчиках труби і на дахах, що було підтверджено результатами розвідок у 1991 р. Дати обгрунтовану оцінку загальної кількості палива у фрагментах АЗ на основі наявної інформації на цей  час неможливо, для цього необхідні додаткові дослідження.
     Враховуючи,  шо фрагменти АЗ є найбільш ядерно-небезпечною модифікацією, потрібно дати оцінку такого палива. Загальна маса урану, що знаходився перед аварією в АЗ, в південному басейні витримки і в ЦЗ, оцінюється в 214 тонн (максимум), маса урану в лавовидних ПВМ і паливних
частках оцінюється в 33 тонни (мінімум). Різниця між цими значеннями є верхньою оцінкою маси урану у фрагментах АЗ. В цілому  паливо в "Укритті" перебуває у такому вигляді: фрагменти активної зони, ЛПВМ, паливний пил і розчинні форми палива у воді.
    ЛПВМ мають декілька модифікацій:
    а) склоподібні ПВМ, схожі на застиглі керамічні краплі чорного або брунатного кольору;
    б) пемзоподібні ПВМ, виявлені в басейні-барботері, що утворилися після проникнення гарячої
лави у воду;
    в) шлакоподібні ПВМ, які займають проміжне  положення між попередніми модифікаціями;
    г) лава розплавленого металу завтовшки до 15 см.
    В останні роки температура на поверхні ПВМ  і палива не набагато перевищувала температуру
навколишнього середовища, тепловиділення в опроміненому паливі і ЛПВМ практично не змінювалось і залишатиметься таким у найближчому майбутньому.
                                

    Загальна кількість води в  нижніх приміщеннях реакторного  блока "Укриття" оцінюється в 3000 м3. Інтерес до цього питання пов'язаний з тим,  що починаючи з вересня 1990 р., аналіз виділень на  поверхні ЛПВМ  виявив присутність розчинних сполук урану.
    Місткість ізотопів плутонію в цих новоутвореннях в сотні разів нижча, а масова частка урану в декілька разів вища, ніж у ЛПВМ. З 1991 р. почалися систематичні дослідження радіонуклідів і хімічного  складу  води приміщень.  Необхідно зазначити, що концентрація урану в точках контролю
кожного року зростає.

                      

 Радіаційні поля в "Укритті", забрудненість
поверхонь приміщень і обладнання радіонуклідами

 

      В результаті обстеження  приміщень були виявлені п'ять основних  типів радіоактивного забруднення:
    1. Осілими радіоактивними аерозолями через циркуляцію повітря і механічне перенесення радіонуклідів, що привело до забруднення відносно герметичних примішень, пов'язаних з іншими через системи  вентиляції.
    2. Продуктами горіння з гарячого газопилового викиду повітряних потоків.
    3. Пов'язані з протіканням високоактивної води при спорожненні контуру багаторазової примусової циркуляції. Вода під час розтікання по приміщеннях змішувалася з диспергованим ядерним паливом і графітом (так були забруднені коридори сполучення, сходи і приміщення нижніх відміток).
    4. Напливами свіжого бетону в процесі спорудження "Укриття".
    5. Паливовмісткими масами в підреакторних і прилеглих до шахти реактора приміщеннях.
    Радіонуклідний склад забруднень в основному  відповідає середньому вигорянню палива 4-го енергоблока. У більшості приміщень на нижніх відмітках ПЕД не перевищує 1 Р/год.
    ПЕД на поверхні завалів з будівельних конструкцій і матеріалів, скинутих в ЦЗ з вертольотів, має розбіжність значень  від 10 до 500  Р/год. (в деяких точках до 4000 Р/год.).  Забруднення приміщень деаераторної етажерки значно менше, ніж приміщень реакторного блока.