Чорнобильська аварія з самого початку вийшла за межІ окремого технологічного інциденту, от римала широкий міжнародний резонанс. З перших днів трагедія викликала активний сплеск занепо коення світової спільноти, що спонукало Радянський Союз вжити екстрених заходів з тим, аби че рез інформа-цію  сприяти формуванню атмосфери міжнародної  довіри, налагодженню взаємодії і справі ліквідації насліцків аварії. Виходя'їи з важливості питань, опе-ративна група Політбюро ЦК КПРС  1 травня 1986  р. ухвалила рішення про доцільність організації прес-конференції з іноземни ми журналістами, яку і було проведено 6 травня  1986 р. в Москві. У зв'язку із запитами урядів США Англії та інших країн про обставини і наслідки аварії, з метою їх інформування була орга-нізована зу стріч співробітників посольств зацікавлених країн Європи, США і Канади з представниками Урядової комісії і провідними  вченими, а також поїздка представників посольств в зону аварії.
    До речі, практика відвідування 30-кілометрової зони зарубіжними і вітчизняними гостями, представниками політичних,  наукових і ділових кіл, засобів масової інформації, різноманітних громадських організацій широко використовувалася і в наступні роки. Тільки на Чорнобильській АЕС у складі різних делегацій  і місій протягом останніх 14  років побувало понад 40 тисяч чоловік.
    Для надання екстреної  медичної допомоги потерпілим від аварії вже на початку травня 1986  р в Радянський Союз прибули іноземні фахівці-медики, в тому числі лікарі Гейл і Тарасакі.  За  активної участі та оперативного сприяння  Міністерства охорони здоров'я СРСР, багатьох радянських посольств та інших іноземних представництв вдалося отримати від деяких західних держав ряд технічних засобів. Не применшуючи значення зовнішньої допомоги, потрібно сказати, шо основний тягар щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, природно, ліг на Радянський Союз.
     На нараді експертів МАГАТЕ в серпні 1986  р. Радянський Союз представив докладну доповідь про технічні аспекти і причини аварії, виступив  за створення міжнародного режиму безпечного  розвитку ядерної  енергетики. Радянською делегацією була передана інформація про  характер радіоактивного забруднення  атмосфери і місцевості в перші дні після аварії, про склад і  кількість радіоактивних опадів, що випали на території СРСР. На основі цієї інформації і обговорення Міжнародною консультативною групою з ядерної безпеки підготовлено підсумкову доповідь.
    На спеціальній сесії Генеральної конференції МАГАТЕ у вересні 1986 р.  СРСР виніс на розгляд світової спільноти розгорнуту програму, яка передбачала формування науково-технічної бази безпечного розвитку ядерної  енергетики,  доповненої  міжнародно-правовими  нормами  і  угодами. Ця програма, розпов-сюджувана  як офіційний    документ   ООН А/4/652,  містила низку  практичних   заходів,  включаючи формування  в  стислі  терміни системи  оперативного  сповіщення про  ядерні аварії і неполадки на АЕС, коли це супроводиться викидом радіоактивних речовин із загрозою їх трансграничного перенесення.
   У жовтні   1989  р.  уряд СРСР звернувся до  МАГАТЕ з проханням  провести  силами міжнародних експертів  незалежну оцінку  обстановки  та умов  проживання населення в забруднених  районах України, Білорусі і Росії, а також  ефективності  захисних заходів. Для цього був  утворений  Міжнародний консультативний  комітет,  під  керівництвом  якого виконувалося широке коло до-
сліджень і готувалася підсумкова доповідь. Експертиза  мала офіційну  назву: "Міжнародний Чорнобильський проект". У процесі збору необхідної інформації відбулося понад ЗО технічних місій  в СРСР, у яких взяли участь понад 100 не залежних експертів  з 25 держав  — членів МАГАТЕ і 7 міжурядових організацій.

     21—24 травня 1991 р. у Відні відбулася міжнародна конференція з розгляду результатів проведеної  роботи. У доповіді Міжнародного консультативного  комітету  на цьому форумі були зроблені такі головні висновки:
    — внаслідок безпрецедентної за характером і масштабом Чорнобильської аварії відповідальні компетентні органи  були вимушені діяти в ситуації, яка не планувалася  і не очікувалася;
    — загальна реакція  компетентних  органів була в цілому  обгрунтована і відповідала положенням міжнародних нормативних документів, які діяли під час аварії;
    — офіційні процедури оцінки доз були обгрунтовані з наукової точки зору;
    — отримані в межах проекту незалежні оцінки  стану  забруднених  населених пунктів булинижчі за офіційно представлені дані;
    — повідомлення  про  шкідливі для  здоров'я насліаки, шо  пояснюються  впливом  радіації,  не підтвердилися иі належними місцевими дослідженнями, ні дослідженнями в межах цього проекту;
    — аварія спричинила значні  негативні психологічні наслідки, які виявилися в підвищеному почутті тривоги та виникненні стресу через постійне відчуття сильної невизначеності і були нерозривно пов'язані з багатьма соціально-економічними і політичними подіями,  шо мали місцев СРСР.
    За обсягом і інтенсивністю виконаної роботи, чіткістю планування і коорди-нацією різнобічних досліджень незалежна експертиза виявилася унікальним явищем  в практиці цільових міжнародних проектів. Унаслідок тривалої спільної роботи радянські вчені і фахівці  придбали корисний досвід і ознайомилися з міжнародними методиками і стандартами.