ЕНЕРГОБЛОКИ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ АЕС ЗНОВУ В РОБОТІ
Пуск блоків після аварії
|
Питання поновлення експлуатації перших трьох енергоблоків Чорнобиль-ської АЕС, проведення необхідних для цього робіт було серед найважливіших в плані ліквідації наслідків аварії і вирішувалося паралельно з роботами з консервації четвертого енергоблока. Після аварії перші два енергоблоки залиши-лися в нормальному працездатному стані і були зупинені 27 квітня 1986 р. о 1 годині 13 хв. і о 2 годині 13 хв. відповідно. Третій енергоблок, технічно пов'яза-ний з четвертим, зупинили 26 квітня 1986 р. о З годині. Було проведено нормаль-не розхолоджування всіх зупинених енергоблоків.
На перших двох енергоблоках роботи з дезактивації завершені на початку третього кварталу 1986 р. Дезактиваційні роботи на третьому енергоблоці
сприяли подальшому поліпшенню радіаційної обстановки на діючих енергобло-ках. Унаслідок виконання частини запланованих робіт потужність дози в машинному залі третього енергоблока до кінця липня 1987 р. була різко знижена і становила 7—50 мР/год. Після завершення спорудження об'єкта "Укриття" і проведення комплексу робіт з дезактивації території станції, радіаційна обста-новка на першому і другому енергоблоках остаточно стабідізувалася і була до-
ведена до встановлених норм.
З урахуванням наявності навколо станції радіоактивно забрудненої зони, важливо було створити оптимальні умови для праці і проживання персоналу. У зв'язку з цим виникло рішення перевести персонал ЧАЕС з 1 липня 1986 р. на вахтовий метод роботи. Суть вахтового методу:
— у вахтовий період оперативний і експлуатаційний персонал проживає у вах-товому селиші
Зелений Мис, розташованому за межами 30-кілометрової зони;
— вихідні дні експлуатаційний персонал проводить у Києві і Чернігові, де йому надані необхідні умови.
Тривалість робочого дня для оперативного персоналу була 12 годин (з 8.00 до 20.00 і з 20.00 до 8.00), для експлуатаційного персоналу і всіх співробітників станції (як і для всіх працівників в ЗО-кілометровій зоні) — 10 год. (з 9.00 до 19.00). Вахтовий метод у радіаційній обстановці 30 кілометрової зони виправдав себе і дозволив створити належні умови як для роботи, так і для відпочинку людей. Із закінченням в 1988 р. будівництва міста експлуатаційників - Славутича - були відновлені нормальні умови життя і роботи колективу станції.
Специфічні завдання пуску перших двох енергоблоків полягали в перевірці ефективності виконаних заходів щодо підвищення безпеки АЕС з реакторами РБМК. Для вирішення цих завдань пуск енергоблоків проводився в три етапи: 1-й формування активної зони і проведення фізичного пуску; 2-й — освоєння потужності енергоблока на рівні 700 МВт з проведенням комплексного випробу-вання обладнання систем блоку; 3-й — освоєння уточненої номинальної потуж-ності.
На відміну від 1-го і 2-го енергоблоків на 3-му енергоблоці ЧАЕС був прове-дений великий обсяг віцновлювальних робіт. Персоналом було відсічено кабель-ні траси, водяні і газові комуникації, які зв'язували 3-й і 4-й енергоблоки, залито бетоном частину приміщень. Захисно-розділова стіна в межах блока В вище за відмітку +12 бетонувалася і облицьовувалася свинцем для зменшення радіацій-ного фону. Зводилися додаткові захисні стіни на інших ділянках блоку В. Облад-нання,
трубопроводи, вентиляційні короби, кабельні траси в приміщеннях 3-го енергоблока з великими рівнями гамма-фону (особливо в тих що примикають до розділової стін блоку В) були демонтовані.1 жовтня 1986 р. відбулося після аварійне введення в експлуатацію 1-го енергоблока, 5 листопада 1986 р.— 2-го енергоблока, 4 грудня 1987 р.— 3-го енергоблока.Термін служби енергобло-ків, визначений проектом,— ЗО років. З огляду на це, були розраховані терміни припинення експлуатації енергоблоків:
• Енергоблок № 1 — у 2007 р
• Енергоблок № 2 — в 2008 р
• Енергоблок № З — в 2011 р
|
|
Меню
